Венеційська бієнале

Венеційська бієнале; Venice Biennale;
	; Вхід на бієнале у 2007 р;
Статус	; активний
Жанр	; мистецький фестиваль
Частота	; щодва непарні роки
Місце проведення	; Венеція;
Країна	; Італія;
Відкрито	; 1895;
Веб-сайт
	; www.labiennale.org/en;

Венеційська бієнале (італ. Biennale di Venezia) — одна з провідних виставок сучасного мистецтва, що проходить щодва непарні роки у Венеції, Італія. У рамках бієнале сьогодні проводяться також Венеційський кінофестиваль (щорічний) та Венеційський фестиваль архітектури (по парних роках). Україна бере участь у Венеційській бієнале із 2001 року. Наступна 58-ма бієнале буде проходити з 11 травня по 24 листопада 2019 року.

Зміст

1 Історія

2 Українські митці на бієнале за часів СРСР

3 Участь України
- 3.1 Україна на 49-й бієнале (2001)
- 3.2 Україна на 50-й бієнале (2003)
- 3.3 Україна на 51-й бієнале (2005)
- 3.4 Україна на 52-й бієнале (2007)
- 3.5 Україна на 53-й бієнале (2009)
- 3.6 Україна на 54-й бієнале (2011)
- 3.7 Україна на 55-й бієнале (2013)
- 3.8 Україна на 56-й бієнале (2015)
- 3.9 Україна на 57-й бієнале (2017)
- 3.10 Україна на 58-й бієнале (2019)

4 Нагороди
- 4.1 Золотий лев за життєве досягнення
- 4.2 Золотий лев "Найкращий художник міжнародної виставки"
- 4.3 Золотий лев "Найкращий павільйон"

5 Див. також

6 Примітки

7 Джерела

8 Посилання

Історія |

Венеційську бієнале було вперше проведено в 1895 р. Від 1907 р. у виставці взяли участь павільйони різних країн. Бієнале набула популярності та престижу після Другої світової війни в 1948 р., коли виставку було знову відкрито після шестирічної перерви.

Українські митці на бієнале за часів СРСР |

До здобуття Україною незалежності на виставці були представлені роботи ряду українських митців:^[1]

1920 — Олександр Архипенко

1924 — Олексій Усачов

1928 — Федір Кричевський, Михайло Бойчук, Тимофій Бойчук, Кирило Гвоздик, Костянтин Єлева, Віктор Пальмов, Василь Седляр, О. Таран, Клим Трохименко, Іван Хворостецький, Михайло Шаронов

1930 — Олександр Богомазов, О. Довгань, Василь Касіян, Іван Падалка, Зіновій Толкачов, Василь Седляр

1932 — Бер Бланк, Василь Касіян, Іван Падалка, Мойсей Фрадкін

1934 — Василь Касіян, Олексій Шовкуненко

1956 — Гаврило Глюк, Михайло Дерегус, Олександр Ковальов, Володимир Костецький, Георгій Меліхов, Тетяна Яблонська

1958 — Михайло Дерегус

Участь України |

Україна на 49-й бієнале (2001) |

2000 року Україна вперше отримала запрошення взяти участь у Венеційській бієнале 2001 року. За рішенням міністра культури Богдана Ступки куратором українського павільйону був призначений Юрій Онух, комісаром Євген Карась. Після проведеного відбору був прийнятий проект «Фонду Мазоха» (Ігор Подольчак, Ігор Дюрич) — «Найкращі художники 20-го століття».^[2]^[3]^[4]^[5] В цьому проекті найкращими художниками були представлені — політичні діячі (Адольф Гітлер, Мао Цзедун, Пол Пот, Микита Хрущов, Кім Ір Сен, Саддам Хусейн, Гаррі Трумен), науковці (Зигмунд Фрейд), серійні вбивці-ман'яки (Альберт ДеСальво, Джеффрі Дамер, Джек Кеворкян), терористка (Ульріка Майнхоф), військовий злочинець (Ільзе Кох), педофіл (Марк Дютру), бандити (Бонні та Клайд, Аль Капоне)^[6]^[7] Всі персонажі проекту були представлені не тільки «своїми» художніми творами, але й брендами свого імені з рекламою своєї продукції.^[8]
Після скандального втручання віце-прем'єра України Миколи Жулинського проект був відхилений, куратор проекту відсторонений.^[9]^[10]^[11]

Натомість був призначений новий куратор Валентин Раєвський та відібраний інший проект — «Перший український проект» («Палатка»).

Учасники проекту:

Арсен Савадов

Валентин Раєвський

Олег Тістол

Юрій Соломко

Ольга Мелентій

Сергій Панич

По спеціальному запрошенню куратора 49-ї бієнале Харальда Зеємана до окремої експозиції були запрошені:

Віктор Марущенко (фото «Чорнобиль»)

Олександр Ройтбурд (проект „Психоделічне вторгнення броненосця «Потьомкін» у тавтологічному галюцинозі Сергія Ейзенштейна“ (1998))

Україна на 50-й бієнале (2003) |

2003 року Україну представляв проект «Жорна часу» Віктора Сидоренка (режисер відео — Олесь Санін).

Україна на 51-й бієнале (2005) |

Україна була представлена проектом Миколи Бабака «Діти твої, Україно» ^[12]. Паралельно до офіційної експозиції під патронатом Віктора Пінчука проводилася виставка «First Acquisitions» («Перші придбання») українських художників Савадова, Михайлова, Цаголова та іноземних митців Філіппа Паррено, Навина Раваншайкула, Джун Нгуєна-Хацушибиї, Карстен Хеллера, Олафура Еліассона.

Україна на 52-й бієнале (2007) |

За пропозицією Кабінету Міністрів України, на 52-й Венеційській бієнале 2007 року Україну представляв Київський центр сучасного мистецтва PinchukArtCentre. Українська експозиція була розміщена у палаці Пападополі (Сан Поло 1364). Назва експозиції — «Поема про внутрішнє море». За графіком проведення 52-ї виставки, український павільйон був відкритий для критиків, кураторів та окремих колекціонерів із 7 червня; для загального відвідування — із 10 червня до 21 листопада.

Британська газета Daily Telegraph віднесла український павільйон до 5 найцікавіших, іншими серед яких є павільйони Британії, Франції, США та Середньої Азії.
^[13]
На відкритті виставки віце-прем'єр і міністр культури Італії Франческо Рутеллі, в ході бесіди з віце-прем'єр-міністром України з гуманітарних питань Дмитром Табачником, висловив думку, що українська експозиція є «однією з трьох топ-подій» виставки.
^[14]
Всього на Венеційській бієнале 2007 року було представлено 77 країн та понад сто художників.^[15]

Представники України на відкритті експозиції:

Пітер Дорошенко — комісар павільйону; президент PinchukArtCentre, голова Балтійського Центру Сучасного Мистецтва у Гейтсхеді, Британія.

Дмитро Табачник — віце-прем'єр міністр України з гуманітарних питань.

Віктор Пінчук — представники Міністерства культури і туризму України, засновник Центру сучасного мистецтва PinchukArtCentre.

Олександр Соловйов та Віктор Сидоренко — куратори павільйону.

Список художників:

Сергій Братков (Україна)

Олександр Гнилицький та Леся Заєць (Україна)

Борис Михайлов (Україна)

Юнген Теллер (Німеччина/Британія)

Марк Тічнер (Британія)

Сем Тейлор-Вуд (Британія)

DZINE (США)

Україна на 53-й бієнале (2009) |

В 2009 р., Україну знов представляв центр сучасного мистецтва PinchukArtCentre. Павільйон під назвою «Степи мрійників» був створений митцями Іллею Чичканом та Міхарою Ясухіро. Куратором проекту був Володимир Кличко.^[16]

Україна на 54-й бієнале (2011) |

Кураторами українського павільйону був Акілле Боніто Оліва. Україну представила Оксана Мась з проектом Post vs Proto-Renessans. PinchukArtCentre представив також виставку The Future Generation Art Prize @ Venice за участі дев’ятнадцяти художників з 18 країн, зокрема українського художника Артема Волокітіна^[17].

Україна на 55-й бієнале (2013) |

Кураторами українського павільйону були Олександр Соловйов і Вікторія Бурлака. Були представлені роботи трьох художників: Гамлета Зіньковського, Миколи Рідного та Жанни Кадирової^[18].

Україна на 56-й бієнале (2015) |

Україна на 56-й бієнале представлена павільйоном «Надія» з роботами художників: Жанни Кадирової, Микити Кадана, Євгенії Білорусець, Миколи Рідного разом з поетом Сергієм Жаданом, Анни Звягінцевої, Артема Волокітіна та художників «Відкритої групи» (Юрій Білей, Антон Варга, Павло Ковач, Станіслав Туріна).^[19]

Україна на 57-й бієнале (2017) |

Україну представляв фотограф Борис Михайлов, відомий своєю разючою реалістичною фотографією та Юрген Теллер. Кураторами українського павільйону були Пітер Дорошенко та Лілія Куделя. Бюджет Українського павільйону на Бієнале склав менш ніж півмільйона доларів США.^[20]

Україна на 58-й бієнале (2019) |

Нагороди |

Золотий лев за життєве досягнення |

1986, Франк Ауербах ( Німеччина), Зігмар Польке ( Німеччина)

1988, Джаспер Джонс ( США)

1990, Джованні Ансельмо ( Італія), Бернд та Гілла Бехер ( Німеччина)

1993, Річард Гамільтон ( Велика Британія), Антоні Тапіес ( Іспанія), Роберт Вільсон ( США)

1995, -

1997, Еміліо Ведова ( Італія), Агнес Мартін ( США)

1999, Луїза Буржуа ( Франція), Брюс Наумен ( США)

2001, Річард Серра ( США), Сай Твомблі ( США)

2003, Мікеланджело Пістолетто ( Італія), Карол Рама ( Італія)

2005, Барбара Кругер ( США)

2007, Малік Сідібе ( Малі)

2009, Йоко Оно ( Японія), Джон Балдессарі ( США)

2011, Франц Вест ( Австрія), Елейн Стуртевант ( США)

2013, Марія Лассніг ( Австрія), Маріса Мерц ( Італія)

2015, Ель Анатасу ( Гана)

2017, Карло Шнейман ( США)

Золотий лев "Найкращий художник міжнародної виставки" |

1995, Гері Хілл ( США), Р. Біт Китай ( США)

1997, Марина Абрамович ( США) та Герхард Ріхтер ( Німеччина)

1999, Дуг Ейткен ( США), Цай Гоцян ( КНР), Ширін Нешат ( Іран)

2001, Джанет Кардіфф та Джордж Бурез Міллер, Маріса Мерц ( Італія) та П'єр Гюгі ( Франція)

2003, Пітер Фішлі і Девід Вайс ( Швейцарія)

2005, Томас Шютте ( Німеччина)

2007, Леон Феррарі ( Аргентина)

2009, Тобіас Рехбергер ( Німеччина)

2011, Крістіан Марклай ( США)

2013, Тіно Сегал ( Велика Британія) / Німеччина)

2015, Адріан Пайпер ( США)

2017, Франц Ерхард Вальтер ( Німеччина)

Золотий лев "Найкращий павільйон" |

1986, Даніель Бурен ( Франція)

1988, Італія

1990, Дженні Хольцер ( США)

1993, Ганс Хааке, Нам Джордж Пейк ( Німеччина)

1995, Акрам Ель Магдуб, Хамді Аттія, Медхат Шафік, Халед Шокрі ( Єгипет)

1997, Фабріс Гіберт ( Франція)

1999, Моніка Бонвічіні, Бруна Еспозіто, Луїза Ламбрі, Паола Піві, Грація Тодері ( Італія)

2001, Грегор Шнайдер ( Німеччина)

2003, Су-Мей Цзе ( Люксембург)

2005, Аннет Мессаджер ( Франція)

2007, Андреас Фогаразі Угорщина

2009, Брюс Науман ( США)

2011, Крістоф Шлінгеншф, куратор Сюзан Гаенсхаймер ( Німеччина)

2013, Стефано Раболлі Пансера і Паула Насіменто ( Ангола)

2015, Хайг Айвазян, Нигол Безьян, Анна Богхиюан, Гера Бююкташ, Сілвіна Дер Мегердитчян, Айрін Анастас і Рене Габрі, Мехітар Гарабідян, Айкатерині Гегісіан, Ерванд Дзянікян і Річчі Луччі, Арам Джибілян, Ніна Качадурян, Мелік Оганян, Мікаєль Оганджанян, Розана Палазян, Саркис , Грайр Саркісян, куратор Аделина Куберян фон Фюрстенберг ( Вірменія)

2017, Енн Імхоф ( Німеччина)

Див. також |

Бієнале

Примітки |

↑ Сом-Сердюкова О. Венеціанське Бієнале та український контекст // Сучасне мистецтво — К., 2005. — Вип. 2.

↑ Бурлака, Вікторія. Чекаємо «Контрольованого Вибуху»^{[недоступне посилання з березень 2019]}. Газета «Дзеркало тиждня», № 6 (330) 10—16 лютого 2001. Retrieved November 4, 2009

↑ Украину в Венеции будут представлять «Мазохисты». Газета «Сегодня», 41 (793) за 20.02.2001 Retrieved November 3, 2009

↑ Васильев, Сергей. Одни дома Архівовано 7 February 2016^{[Дата не збігається]} у en:Wayback Machine.. Газета «Столичные новости», № 44(192) 27 ноября-03 декабря 2001. Retrieved November 3, 2009(рос.)

↑ «Фонд Мазоха» представляет Украину на Венецианском биеннале 2001. Журнал «Наш», № 1-2, 2001

↑ Фонд Мазоха. Найкращі художники 20-го століття. Журнал «Наш», № 3, 4, 5, 6, 2001

↑ Космолінська, Наталка. Ігор Подольчак, Ігор Дюрич: У тому, що Україну представлятимуть галичани, є історична справедливість. postup.brama.com № 28(686) Retrieved November 3, 2009

↑ Возняк, Тарас. Кожен-бо ангел - жахливий, або Естетика contra етика. Журнал «Ї», № 25, 2002

↑ Шеремет, Анна. Биеннале в Венеции как зеркало украинских нравов Газета «День», № 58, пятница, 30 марта 2001 Retrieved November 5, 2009(рос.)

↑ Марьин, Сергей. Собака лает, Бьеннале уплывает Газета «2000», № 13 (66) 30 марта — 5 апреля 2001 г. Retrieved November 5, 2009

↑ Ботанова, Катя. Мавзолей для українця. Журнал «Єва», рання весна, 2002

↑ Венецієнале-51

↑ Фото Бориса Михайлова. obozrevatel.com Retrieved November 10, 2009

↑ Наш павільйон - одна з трьох топ-подій на Бієннале-2007. oglyadach.com Retrieved November 10, 2009

↑ Венецианская биеннале открылась для критиков. obozrevatel.com Retrieved November 10, 2009(рос.)

↑ PinchukArtCentre представить Україну на 53-й Венеційській бієнале

↑ У Венеції відкрилася 54-а Бієнале. Україна представила панно з тисяч яєць

↑ На 55-ій Венеціанській бієнале відкрився Український павільйон

↑ «Надія!», національний павільйон України на 56-й Міжнародній виставці мистецтв у Венеції — La Biennale di Venezia

↑ Vogue.ua. Інтерв'ю з кураторами Українського павільйону на Венеційській бієнале | Vogue Ukraine. Vogue UA. Процитовано 2017-12-23.

Джерела |

Українці на Венеційській бієнале: сто років присутності / Олег Сидор-Гібелінда. — К. : Наш час, 2008. — 302 с., [4] арк. іл. : портр. ; 20 см. — (Невідома Україна, ISBN 996-8174-12-7(помилк.)). — Бібліогр.: с. 292—301. — ISBN 978-966-1530-12-5

Сидоренко В. Венеціанські Бієнале і проблеми сучасного мистецтва в Україні // Сучасне мистецтво. К., 2004. - Вип. 1.

Сом-Сердюкова О. Венеціанське Бієнале та український контекст // Сучасне мистецтво. К., 2005. - Вип. 2.

Посилання |

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Венеційська бієнале

Офіційний сайт (англ.)

[1] Сом-Сердюкова О. Венеціанське Бієнале та український контекст // Сучасне мистецтво — К., 2005. — Вип. 2.

[Вікторія_БУРЛАКА-2] Бурлака, Вікторія. Чекаємо «Контрольованого Вибуху»^{[недоступне посилання з березень 2019]}. Газета «Дзеркало тиждня», № 6 (330) 10—16 лютого 2001. Retrieved November 4, 2009

[Сегодня-3] Украину в Венеции будут представлять «Мазохисты». Газета «Сегодня», 41 (793) за 20.02.2001 Retrieved November 3, 2009

[Сергей_Васильев-4] Васильев, Сергей. Одни дома Архівовано 7 February 2016^{[Дата не збігається]} у en:Wayback Machine.. Газета «Столичные новости», № 44(192) 27 ноября-03 декабря 2001. Retrieved November 3, 2009(рос.)

[Nash"-5] «Фонд Мазоха» представляет Украину на Венецианском биеннале 2001. Журнал «Наш», № 1-2, 2001

[Наш-Фонд_Мазоха,_№4-6,_2001-6] Фонд Мазоха. Найкращі художники 20-го століття. Журнал «Наш», № 3, 4, 5, 6, 2001

[Наталка_КОСМОЛІНСЬКА-7] Космолінська, Наталка. Ігор Подольчак, Ігор Дюрич: У тому, що Україну представлятимуть галичани, є історична справедливість. postup.brama.com № 28(686) Retrieved November 3, 2009

[Тарас_Возняк-8] Возняк, Тарас. Кожен-бо ангел - жахливий, або Естетика contra етика. Журнал «Ї», № 25, 2002

[Анна_ШЕРЕМЕТ-9] Шеремет, Анна. Биеннале в Венеции как зеркало украинских нравов Газета «День», № 58, пятница, 30 марта 2001 Retrieved November 5, 2009(рос.)

[Газета_2000-10] Марьин, Сергей. Собака лает, Бьеннале уплывает Газета «2000», № 13 (66) 30 марта — 5 апреля 2001 г. Retrieved November 5, 2009

[Єва-Катя_Ботанова-11] Ботанова, Катя. Мавзолей для українця. Журнал «Єва», рання весна, 2002

[12] Венецієнале-51

[Обозреватель-Михайлов-13] Фото Бориса Михайлова. obozrevatel.com Retrieved November 10, 2009

[Оглядач-14] Наш павільйон - одна з трьох топ-подій на Бієннале-2007. oglyadach.com Retrieved November 10, 2009

[Обозреватель-52-15] Венецианская биеннале открылась для критиков. obozrevatel.com Retrieved November 10, 2009(рос.)

[16] PinchukArtCentre представить Україну на 53-й Венеційській бієнале

[17] У Венеції відкрилася 54-а Бієнале. Україна представила панно з тисяч яєць

[18] На 55-ій Венеціанській бієнале відкрився Український павільйон

[19] «Надія!», національний павільйон України на 56-й Міжнародній виставці мистецтв у Венеції — La Biennale di Venezia

[20] Vogue.ua. Інтерв'ю з кураторами Українського павільйону на Венеційській бієнале | Vogue Ukraine. Vogue UA. Процитовано 2017-12-23.

Венеційська бієнале Venice Biennale
Вхід на бієнале у 2007 р
Статус	активний
Жанр	мистецький фестиваль
Частота	щодва непарні роки
Місце проведення	Венеція
Країна	Італія
Відкрито	1895
Веб-сайт
www.labiennale.org/en